ПрезентацІя: КОЛИСКОВА. ЧИ ПОТРІБНА СЬОГОДНІ?

Показові заняття гуртка "Чисте джерело"

ПРО ЧИСЛІВНИКИ

Тренувальні вправи Розподіліть числівники за значенням а) власне кількісні; б) дробові; в) збірні; г) порядкові. Третій, сім, восьмеро, три четвертих, п'ятеро, дванадцятий, сто, дві третіх, сімнадцятий, шістдесятий, одна друга, двоє, один, тридцятеро, сорок, сім восьмих. Охарактеризуйте числівники в реченнях за значенням і будовою. Група 1: Десятеро учнів брали участь в обласних олімпіадах. Група 2: П'ятеро учнів закінчили школу із золотою медаллю. Група 3: До першої десятки шахістів світу входять і українські спортсмени. Прочитайте. Визначте будову числівників, запишіть їх словами. 67 зошитів, 243 грн 56 к., 64 тисячі, 575 мільйонів, 25 мільярдів

ЗАКРІПИМО ЗНАННЯ

Прикладка як різновид означення Прикладкою називається означення, виражене іменником, яке одночасно визначає, характеризує предмет і дає йому другу назву. Крім іменника, прикладка також може відноситися до займенника або будь-якої іншої частини мови, ужитої в ролі іменника. Прикладка зазвичай узгоджується з означуваним словом у роді, числі й відмінку (Проживав у нас довго собака Пірат (О. Довженко)). Лише прикладки, які є власними назвами гір, озер, станцій, планет, не узгоджуються з означуваним словом у непрямих відмінках (Альпіністи підкорили вершину гори Еверест). Прикладки бувають непоширені, тобто виражені одним словом, і поширені — виражені кількома словами (Я передплачую газету «Голос України»). Якщо прикладка і означуване слово — загальні іменники, не пояснювані іншими словами, то вони пишуться через дефіс (Десь-не-десь лежали на землі дуби-великани… (О. Кобилянська)). Дуже важливо правильно розрізняти, яке слово в прикладкових сполуках виступає головним, а яке — залежним: 1) Якщо в реченні особа названа власним ім’ям і загальною назвою, то прикладкою виступає загальна назва (Гетьман Хмельницький завзято вів козаків у наступ). 2) Якщо особу названо двома загальними назвами, то прикладкою є друга з них, яка пояснює, уточнює першу, і пишуться ці слова через дефіс (До кімнати зайшла дівчина-санітарка). 3) У поєднанні власної та загальної назв географічних об’єктів прикладкою виступає власна назва (Місто Київ — столиця України). Загальна назва географічного об’єкта може виступати прикладкою до власної, якщо в реченні стоїть після неї (Не той тепер Миргород, Хорол-річка не та (П. Тичина)) або якщо дає їй образну характеристику (Красень Дніпро несе свої води в Чорне море). 4) Прикладками є назви, що конкретизують загальну назву предмета, дають йому образну характеристику (жук-короїд, заєць-русак, вовчик-братик, хлопець-богатир). Якщо такі прикладки стоять у реченні після означуваного слова, вони пишуться із ним через дефіс (Вся долина зеленава в квітах-зорях, в майських травах (П. Усенко)). - See more at: http://shkolyar.in.ua/prykladka-yak-riznovid-oznachennya

А ВАША ВІДПОВІДЬ?

Т. Шевченко. Життєвий шлях. «Думка», «Іван Підкова» 1. Дата народження Т. Шевченка – 1814 рік. (Так) 2. Т. Шевченко народився в сім’ї дворян. (Ні) 3. За написанням віршів застав І. Сошенко молодого Тараса у Літньому саду Петербурга. (Ні) 4. Щоб викупити талановитого хлопця Василь Жуковський написав портрет Карла Брюллова. (Ні) 5. Першою книжкою Т. Шевченка був «Кобзар». (Так) 6. Т. Шевченко навчався в Академії мистецтв. (Так) 7. Головний персонаж поезії «Думка» - старий кобзар. (Ні) 8. Козак пішов за море шукати роботу. (Ні) 9. Темою вірша «Думка» є роздуми молодого хлопця про свою нещасливу долю. (Так) 10. Поема «Іван Підкова» починається з розповіді про похід козаків до Царгорода. (Ні) 11. У реченні «Синє море звірюкою то стогне, то виє» є два художні засоби – порівняння і метафора. (Так) 12. У другій частині поеми розповідається про те, як козаки вирушили на бій у місто Синоп. (Ні)

ПРОЧИТАЛИ? ПОВТОРИМО!

ПОВІСТЬ “ЗАХАР БЕРКУТ” Акродиктант Якщо ви правильно дасте відповіді на всі запитання, то з четвертих літер слів-відповідей складете закінчення вислову І. Франка: “Життя лиш доти має вартість, доки чоловік може...” 1. Події, зображені в повісті, відбувалися в... (назва місцевості). 2. Назвіть ім’я дівчини, у яку був закоханий Максим. 3. Максим у родині Беркутів був старшим, середнім чи наймолодшим сином? 4. Пізнайте героя за його портретом: “Плечистий, підсадкуватий, з грубими обрисами лиця і грубим, чорним волоссям”. 5. Назвіть монгольського полководця–завойовника, який відзначався своєю жорстокістю. 6. Як називається військо в тюркомовних народів? 7. Щоб вийти з котловини, треба було знайти... 8. Як називаються повалені вітром дерева? 9. Який художній прийом використано письменником у фразі: “...монголи пруться на них, мов хвилі повені”? 10.У який час Максим пообіцяв вивести монголів з котловини? 11.Яким за рахунком Захар Беркут у своєму сні наблизився до святого каменя і почав молитися? 12.Назвіть синонім до слова спис. 13.Як називається скуйовджене волосся або висока бараняча шапка?

ВЧИТИСЯ ТРЕБА УСЕ ЖИТТЯ

"Я йду дорогою, а не по дорозі, розмовляю французькою, а не по- французьки. Протягом дня боюся опинитися на протязі, аби не скрутило спину. Я беру до уваги всі рекомендації, але приймаю розкидані речі. Та й участь в цікавих заходах я також беру, а не приймаю. Я вважаю, що мушу знати більше і наполегливо вчуся, але рахую дні до чергових канікул. Завжди сумую, коли закінчується навчальний, а не учбовий рік, бо швидко минає його дитинство. Я відміняю іменники, але скасовую зустрічі. Знаю, що світ не оточуючий, а навколишній. Вживаю «натомість», а не «замість цього». Я здебільшого, а не (у більшості випадків) пишу українською дотримуючись чинних (а не діючих ) правил. Мене не стосується коли хтось когось ніжно торкається. Торік (а не в минулому році) я мандрувала Львівщиною. А наступного, а не слідуючого року планую мандрівку Південною Америкою. Мені приємно отримувати гроші на рахунок, але не подобається сперечатися з приводу затримки перерахунку. Боляче коли завдають удару, але приємно, наносити крем на обличчя. Я щодуху, чимдуж, а не що є сили поспішаю до хати аби щовечора, а не кожного вечора бачити свого сина і годувати його вечерею. Я вмикаю, а не включаю світло і визнаю, що моя щоденна мова все ж містить граматичні помилки. Я і спересердя не кажу «в кінці кінців», а лише зрештою, або врешті-решт. Навіть коли наполегливо прошу вимкнути комп’ютер! Завжди перепрошую, а не вибачаюся. Знаю провідні, а не ведучі галузі промисловості. Знаю, що можна знепритомніти, а не втратити свідомість, бо свідомість може бути й національною. Тому краще нам усім все ж опритомніти і з любов’ю ставитися до української мови, адже вона надзвичайно милозвучна і багата! І питання полягає, а не заключається в тому, що наша мова варта кращого поводження, оскільки ніхто крім нас не збереже і не передасть цей скарб дітям."

БЕЗ АПОСТРОФА!

Апостроф не ставиться: Після б, п, в, м, ф, що позначають тверді губні звуки, якщо перед ними стоїть інша, крім р, літера на позначення кореневого приголосного звука: Святослав, святковий, тьмяний, морквяний, медвяний (але: черв'як, верб'я). Після букви р, що позначає м'який приголосний на початку слова чи в середині складу: порятунок, рясний, гарячий, буряк.

І ЗНОВУ ПРО АПОСТРОФ

Апостроф у власних назвах та словах іншомовного походження Апостроф у словах іншомовного походження та похідних від них пишеться перед я, ю, є, ї: а) Після приголосних б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш, р: б’єф, комп’ютер, п’єдестал, інтерв’ю, прем’єр, торф’яний, к’янті, миш’як, кар’єра; П’ємонт, П’яченца, Рив’єра, Ак’яб, Іх’ямас; Барб’є, Б’єрнсон, Б’юкенен, Женев’єва, Ф’єзоле, Монтеск’є, Руж’є, Фур’є. б) Після кінцевого приголосного в префіксах: ад’юнкт, ад’ютант, ін’єкція, кон’юнктура. Апостроф у прізвищах Апостроф пишеться після губних, задньоязикових і р перед я, ю, є, ї: Аляб’єв, Ареф’єв, Водоп’янов, В’яльцева, Григор’єв, Захар’їн, Луб’янцев, Лук’янов, Пом’яловський, Прокоф’єв, Рум’янцев, Юр’єв; перед йо апостроф не пишеться: Воробйов, Соловйов. Примітка. Коли я, ю означають сполучення пом’якшеного приголосного з а, у, то апостроф перед ними не пишеться: Бядуля, Пясецький, Рюмін. [ред.] Апостроф у географічних назвах Апостроф пишеться в географічних назвах після губних, задньоязикових і р, а також після префіксів, що закінчуються приголосним, перед я, ю, є, ї: В’язники, Дем’янськ, Прокоп’євськ, П’ятигорськ, Ак’яр, Амудар’я, Гур’єв; перед йо апостроф не пишеться: Муравйово. Примітка. Коли я, ю означають сполучення пом’якшеного приголосного з а, у, то апостроф перед ними не пишеться: Вязьма, Кяхта, Крюково, Рязань

МОЇ НАЙМОЛОДШІ РИМУВАЛЬНИКИ

ЯК ЦІКАВО ПІДБИРАТИ РИМИ!

БУДЕМО ЗГАДУВАТИ

Діалектизми – це ті особливі мовні родзинки, якими вирізняється кожна місцевість. Діалектизми – це слова, функціонування яких обмежується територією певного діалекту. Діалект (інша назва – говір) – великий підрозділ мови, що об’єднує групу говірок, пов’язаних між собою рядом спільних явищ, невідомих іншим говіркам. Діалектизми бувають трьох видів: 1) лексичні – слова говору, що називають поняття, для позначення яких у загальнонародній мові використовуються інші назви. Напр.: бараболя, бульба (картопля), когут (півень), блават (волошка), нецьки (ночви), тайстра (торба), мешти (черевики), 2) етнографічні – назви місцевих реалій, які невідомі або не використовуються за межами певного говору. Напр.: а) назви одягу –камезелька(безрукавка),запаска(фартух), гуня (жіноча свитка), каптур (очіпок), черес (широкий шкіряний пояс); б) назви страв –книдлі(кульки з сирої і і вареної картоплі) налисники (тонкі млинці з начинкою, як правило, з домашнього сиру), капусняк (овочевий суп, основний складник якого – квашена капуста); в) назви помешкань – колиба (чабанська або лісорубська хатина); стайня (постійне місце,де тримають худобу)); г) назви музичних інструментів – трембіта, флояра; д) назви демонологічних істот – мольфар (чаклун), арідник (злий дух), мавка (лісова русалка), босоркун (відьмак, чаклун). 3) семантичні діалектизми – слова загальнонародної мови, які в говорах відрізняються значенням. Напр.: картоплянка (жоржина, а також сорт дині), бовтатися (блукати, тинятися), душа (серединка, м’якоть кавуна), байка (щось не варте уваги).

У ДЕНЬ ЮВІЛЕЮ ШКОЛИ

ХОЧУ ВІРИТИ,ЩО ТВОРЦЯМИ ІСТОРІЇ  СТАЛИ МИ З ВАМИ

ТАНЦЮЄМ "КАШТАНОВИЙ ВАЛЬС"

СВЯТКУЄМО ЮВІЛЕЙ ШКОЛИ

ПИШЕМО РАДІОДИКТАНТ?

9листопада о 12.00 на Першому каналі Українського радіо почнеться годинна радіопрограма, присвячена акції: йтиметься про історію радіодиктанту, його учасників, умови написання, а 12.30 прозвучить власне текст. Диктуватиме доцент Київського університету ім. Б.Грінченка, автор підручників і посібників із української мови Олександр Авраменко. Якщо обставини не дозволять вам долучитися до написання радіодиктанту у прямому ефірі, ви можете прослухати запис радіодиктанту на сайті Українського радіо (www.nrcu.gov.ua) у зручний для вас час. Українське радіо запрошує усіх охочих не лише долучитися і написати диктант, але й стати своєрідними співорганізаторами акції: створити свій власний осередок радіодиктанту – зібратися родиною, колективом чи організувати написання у закладі, де ви працюєте або навчаєтеся. Мета акції – єднання!